Шкільна служба новин

«Діти, які принесли славу Черкащині»,- саме такими словами начальник Головного управління освіти і науки Черкаської ОДА О.В.Фещенко розпочала церемонію нагородження переможців Всеукраїнського етапу конкурсу  молодих поетів, прозаїків і композиторів «Диво калинове».

Серед нагороджених була і учениця нашої школи Юля Сідєльнікова. Дівчинка отримала диплом переможця  та спеціальну відзнаку «Вінок Кобзареві».

Церемонія нагородження відбулася 20 лютого у Черкаській спеціалізованій школі №33 ім. В.Симоненка у рамках проведення  конкурсу «Зоря Симоненка зійшла над Черкащиною».

Конкурс «Диво калинове» проходив у листопаді – грудні 2009 року. Під егідою Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка.

На конкурс Юля представила кілька своїх поезій, серед яких найкращими вважає «Розмову з Кобзарем» та  «Бабусин скарб».

Розмова з Кобзарем

День поволі добіга до краю,

Я сиджу в задумі край вікна,

«Кобзаря» тихесенько гортаю,

І звучать, мов музика, слова.

Із портрета посміхнувсь Шевченко

І до мене враз заговорив:

- Чи шануєш Україну-неньку,

Чи кохаєш так, як я любив?

- А хіба я можу не любити

Землю, де раділа і росла,

Де босоніж по траві ходити

Вчила мене матінка моя.

- Чи цінуєш українське слово?

Мову, доню, бережеш свою?

-  Українську мову калинову

Щиро, наче матінку, люблю.

Підморгнув мені старий Шевченко,

Зір примружив, а тоді сказав:

- Українко, дівчинко маленька,

Україна – то найкращий край.

Місяць зазирнув крізь шибку тихо,

Щось поволі шепотів горіх,

А слова складалися у вірші,

І було несила стримать їх.

І цвіла калина над водою,

І вода з-під явора текла,

І лунала мова українська,

Що бере початок з «Кобзаря».

Бабусин скарб

У бабусиній хатині

Я залишилась сама.

Тихо цокає годинник,

У кімнаті – кіт і я.

Відчиню тихенько шафу

І дістану, наче скарб,

Я сорочку вишивану

І старий-старий «Буквар».

Стиглі кетяги калини

На сорочці, як вогонь,

Аж тепло до серця лине,

А в душі співає щось.

Перед дзеркалом кружляю

Я у всій отій красі.

І червона, мов калина,

Сяє стрічка у косі.

-  Бачиш, кицю, в кожній хаті

Є традиції свої:

В когось – збірка фотографій,

В когось – давнії пісні.

Та від Києва до Львова,

Від Одеси до Черкас

Українська лине мова

І об’єднує всіх нас.

Киця слухала уважно,

А тоді сказала: «Няв».

От якби ж то українську