www.sanatorna.org.ua

Меню користувача

Доброго дня, Guest

Реєстрація
Забули пароль?

Логін
Пароль
Зараз онлайн
Адмінів: (0)
Користувачів: (0)
Ботів: (1)
Гостей: (2)
Всього: (3)
Список онлайн
oBotForum

Погода

Партнери


Google рекомендує

Історія школи

В 1961 році вперше відкрила свої двері Золотоніська загальноосвітня середня школа – інтернат з виробничим навчанням для дітей сиріт і дітей з багатодітних та неблагополучних сімей.
Територія школи загальною площею 10 гектарів розміщена на колишній садибі пана Навроцького, де з часом було організовано колгосп національних меншин імені Петровського, а пізніше працювала артіль «Ощадність»
За перші 7 років існування зусиллями педагогів, обслуговуючого персоналу та дитячого колективу новобудова перетворилася на один з найкращих квітучих куточків міста.

Зміцнена навчально – виховна та матеріальна база школи і прекрасний мікроклімат створеного дендрологічного заповідника дали підставу обласним відділам охорони здоров’я та освіти прийняти спільне рішення про реорганізацію загальноосвітньої середньої школи – інтернату в санаторну середню школу – інтернат для оздоровлення дітей із захворюванням дихальних шляхів.
Вже майже півстоліття вирує життя в Золотоніській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті. Чарівний екзотичний куточок міста – так називають парк-пам’ятку садово-паркового мистецтва місцевого значення, на території якого знаходиться школа. Чарівний тому, що, красивий, багато квітів та екзотичних вічнозелених рослин. Лікувальний, бо тут прекрасно почувають себе діти із

неспецифічними захворюваннями органів дихання. Це улюблене місце відпочинку багатьох жителів мікрорайону школи. А колись це була глуха, заросла бур’яном околиця міста. І саме там, на дикому пустирі, були зведені навчальний, спальний корпуси та інші допоміжні будівлі.
Першого ж року життя школи дирекцією було дано клич:” Зробімо так, щоб територія школи стала найкращим куточком міста”. Жили за принципом: «Батьківщина починається від порогу моєї хати». На різних етапах життя колектив школи знаходився в постійному русі і розвитку. Свого часу були створені картинна галерея, шкільні художній драматичний та ляльковий театри, аматорська кіностудія, майстерня художнього ліплення; обладнані кімнати Т. Г. Шевченка, В. І. Леніна, Комсомольської, Бойової та Трудової Слави, Краєзнавчої і пошукової роботи;

побудовано планетарій, дві теплиці, новий спортивний майданчик, відкритий плавальний басейн 10м.*25м.
Вагомі прибутки одержувалися від реалізації врожаїв з шкільних огороду, саду та теплиць.
Протягом багатьох років педагогічний та учнівський колективи творили рукотворний оазис краси. І все це під мудрим керівництвом великого педагога, ентузіаста, місцевого Макаренка – Загребельного Петра Юхимовича, який багато років був незмінним директором школи-інтернату.
Це він очолював процес створення цього чудового мальовничого острова добра і краси. Педколектив школи працював над проблемою створення виховного і навчального оточення, створення такого оточення, в якому б не вчитись належно чи вести себе не по-учнівськи не можна було б. Оздоровленню дітей допомагала природа, бо людина – частинка її.
На території шкільного парку площею 7 га росте велика кількість екзотичних цікавих рослин: ялівець козацький, туї 5 видів: колоновидна, гігантська, шаровидна, золотиста, кеглеподібна, різні види сосен, ялин, піхта європейська та багато інших.
Із великою любов’ю і бажанням садили учні свої дерева. Посаджено великий фруктовий сад, з’явились березовий гай, вчительська алея, лісова галявина поляна казок і т.д. Керував посадкою всіх дерев учитель біології, великий природолюб, ветеран педагогічної праці – Андрейко Микола Михайлович.

Місто ще спить, а два товариші, педагоги, сусіди Петро Юхимович і Микола Михайлович вже прямують до школи. Тут їхнє життя, зміст його. Вранці до уроків діти трудилися на території: садили, доглядали. Вічний пам’ятник залишили по собі великі, справжні педагоги.
Квітники – окраса школи. У всі пори року милують зір усіх чудові квіти. Прекрасні розарії, плантації тюльпанів, півоній, хризантем, чорнобривців, люпину, маку та багато інших квітів – все це росте на території школи. Із великим захопленням діти під керівництвом вчителя географії і трудового навчання, справжнього господаря, патріота школи Горідько Ольги Іванівни доглядали цю красу. Ніхто не рахувався із часом, обставинами, а працювали самовіддано, безкорисливо. Імена цих великих природолюбів записано великими літерами в історії школи-інтернату.
Тут продумана кожна алейка й стежина,
щоб в найкращих умовах рослинам зростать,
щоб в оточенні їх навіть хвора дитина
могла незабаром здоровою стать.
Територія школи не була б такою привабливою, якби не було скульптурних споруд. Такого багатства немає в жодному куточку міста, яке є у санаторній школі. Це гордість школи. Прикрашають територію школи скульптури великих людей – Т.Г. Шевченка, алея письменників – Леся Українка, І.Франко, алея педагогів – А.С.Макаренко, Н.Крупська та інші. Цю пам’ять по собі залишив відомий педагог, вчитель іноземної мови Швидкий Полікарп Орестович.

Вдячні випускники школи, зокрема В.Гарін, написав вірш про школу, в якому акумулюється діяльність педагогічного колективу школи.
Будинки світлі, тихий сад,
Що й взимку зеленіє,
Золотоніський інтернат
Вирує, творить, мріє.

Смутніє в травні інтернат,
Бо у світи далекі
Мов із гнізда свого летять
Випускники-лелеки

Дитячі радощі земні
Дзвенять весіннім дзвоном,
Його скульптури і пісні
Усім, усім відомі.

З любов’ю кожен тут стократ
Віддякою іскриться,
Золотоніський інтернат –
Прекрасних душ скарбниця..
Сьогодні цю пісню про школу знають всі її вихованці. Бо саме на ці слова написав музику В. Денисюк, і так з’явився Гімн нашого навчального закладу.
Протягом всіх років Золотоніська школа – інтернат була опорною школою області серед інтернатних установ і постійним учасником Республіканських та Всесоюзних виставок досягнень народного господарства.
Ідуть роки, постійно оновлюються трудовий і учнівський колективи, але зберігаються традиції – бути завжди кращими, берегти честь рідної школи, честь її вихованця.

Частину свого серця і душі у розвиток школи віддали керівники, доля яких пов’язана із санаторною школою-інтернатом. Кожен із них залишив свій слід у житті інтернату.
ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ ПЕТРО ЮХИМОВИЧ
Директор школи з 1961р. по 1983р.
Це він очолював процес створення цього чудового мальовничого острова добра і краси. Педколектив школи працював над проблемою створення виховного і навчального оточення, створення такого оточення, в якому б не вчитись належно чи вести себе не по-учнівськи не можна було б. Оздоровленню дітей допомагала природа, бо людина - частинка її.
Першого ж року життя школи директором було дано клич: «Зробімо так, щоб територія школи стала найкращим куточком міста».
Жили за принципом:
«Батьківщина починається від порогу моєї хати».

ГРИЩЕНКО ВАЛЕНТИНА ОВСІЇВНА
Директор школи з 1984р. по 1989р.
Грищенко Валентина Овсіївна очолила школу після Петра Юхимовича. Саме під час її керівництва поповнилися сучасними меблями навчальні кабінети та спальні кімнати, створювалися всі оптимальні умови для навчально-виховної та оздоровчої роботи. Якою радістю було придбання для школи нових автомобілів. Навчальний заклад почав виходити на нову висоту.

КОЛОМІЄЦЬ ВАСИЛЬ ЄЛИСЕЙОВИЧ
Директор школи з 1989р. по 1998р.
Із великою любов’ю і повагою згадують випускники та працівники школи директора Коломійця Василя Єлисейовича. Великий математик і великий директор. Продовжуючи традиції попередників, Василь Єлисейович працював над збагаченням навчально-матеріальної бази школи, упорядкуванню її території. Музей історії України, етнографічна кімната, читальна зала, бесідки-альтанки, ”зелені класи”, ”зони відпочинку” – все це та багато іншого створено за його ініціативою. А які концерти художньої самодіяльності готували учнівський та педагогічний колективи! Маючи гарний голос, люблячи українську народну пісню Василь Єлисейович захопив усіх любов’ю до неї. Після важної розумової та фізичної праці відпочивали, душею, серцем. Таке на забувається ніколи!

ФОРОСТЯН ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ
Директор школи з 1998р. по 2002р.
Цікаві і незабутні роки випали на долю директора Форостяна Олександра Петровича. Треба ж було перегорнути школі і таку сторінку: реорганізація в інший тип навчального закладу. Боляче проходили ці події, але Олександр Петрович зумів підтримати педагогічний колектив і досягти хороших успіхів. Учні нашої школи вперше вийшли переможцями обласного конкурсу захисту наукових робіт МАН. Це вдалий старт. Наступні роки множилися успіхами у навчально-виховному та оздоровчому процесі.

ЖИДЕНКО СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
Директор школи з 2003 року
Свою педагогічну діяльність він розпочинав у цій школі з посади вихователя. Це знаючий, досвідчений педагог і психолог. Для нього найголовніше у роботі – виховання і оздоровлення учнів, створення комфортних умов для життя дітей у школі, для зростання особистості вчителів та вихователів закладу. Для Сергія Михайловича найголовніше у школі - це діти. Першочерговими завданнями директора школи-інтернату він вважає: формування інтелектуальної спрямованості учнів, розвиток творчої особистості школярів. Врахування здібностей кожного учня школи, щоб через диференційоване навчання він успішно знайшов своє місце в житті.

Нема нічого кращого, ніж щастя і добробут дітей.
За його керівництва школа відродилась як санаторна і досягла певного визнання не лише в межах Черкащини, а й на Всеукраїнському і Міжнародному рівні. Школа стала переможцем Всеукраїнського конкурсу захисту сучасної моделі навчального закладу «Школа сприяння здоров’ю» і членом Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю, лауреатом Всеукраїнського конкурсу “100 кращих шкіл України 2006”
Колектив школи нагороджений грамотами міністерства освіти України та дипломами Міжнародних виставок «Сучасна освіта в Україні» 2008р. та 2009 р.
А сам Сергій Михайлович став переможцем Всеукраїнського конкурсу "100 кращих директорів шкіл України 2007" в номінації "Стратегія та розвиток навчального закладу".
Сторінку згенеровано за 0.034 секунд
Немає наповнення для цього блоку
Немає наповнення для цього блоку