www.sanatorna.org.ua

Меню користувача

Доброго дня, Guest

Реєстрація
Забули пароль?

Логін
Пароль
Зараз онлайн
Адмінів: (0)
Користувачів: (0)
Ботів: (1)
Гостей: (2)
Всього: (3)
Список онлайн
oBotForum

Погода

Партнери


Google рекомендує

Адміністрація

ЧАМАТА ВАЛЕРІЙ ІВАНОВИЧ

директор Золотоніської загальноосвітньої санаторної
школи-інтернату


СІДЄЛЬНІКОВА ОЛЬГА ПЕТРІВНА

заступник директора з навчально-виховної роботи

Як зазначав відомий філософ і мислитель Конфуцій: «Три шляхи ведуть до знань: шлях наслідування – найлегший, шлях роздумів – це шлях найскладніший, і шлях дослідження – найцікавіший».

ОЛЕШКО ЛАРИСА ВІКТОРІВНА

заступник директора з виховної роботи

Мета виховної роботи школи: формування конкурентноспроможної особистості із постійною потребою до самореалізації та самовдосконалення, з гуманістичним світосприйняттям і почуттям відповідальності за власну долю та за долю України, її народу. Кожний вихователь нашої школи - яскрава особистість, кожен вихованець - неповторна індивідуальність.

СУВОРОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

головний лікар

Народна мудрість говорить:
Гроші втратив – нічого не втратив,
Час загубив – половину втратив,
А здоров’я загубив – все втратив.

Здоров’я – найбільша цінність не лише окремої людини, а і всього суспільства. Істина відома, але це не стало переконанням, як в поведінці кожної людини, так і в суспільстві. Мета медичного колективу закладу не тільки допомогти дитині побороти недуг, а й прищепити їй потребу здорового способу життя.

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНЕ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Головною метою діяльності адміністрації школи має стати створення умов, за яких спостерігається зростання особистості педагога, з`являються мотиви до самовизначення, самоактуалізації, самореалізації.

Школа – складна соціальна система, в якій працюють люди, а головним об`єктом є учні – найголовніше з усього, оскільки від них буде залежати майбутнє народу. Тому будувати стосунки в школі треба таким чином, щоб не лише педагоги впливали на учнів, але щоб існував зворотний зв`язок.

Головною метою діяльності адміністрації є створення та підтримка належних умов, за яких процес навчання і виховання буде найефективнішим.
Учитель має бути повноправним суб`єктом управлінського процесу, що відбувається у школі. По-перше, вчитель виступає в ролі творця норм та одночасно як їх виконавець. По-друге, він має право на вільний вибір засобів досягнення цілей навчання і виховання, на індивідуальний стиль діяльності, на творчий підхід до роботи.
Керівникові необхідно відмовлятися від суворих методів контролю над діяльністю конкретного вчителя. Оскільки суворий контроль не передбачає розвитку останнього. Розділяю принципи демократичного підходу до контролю, сформульовані Є. М. Муравйовим та Є. М. Богоявленською:
1. Вивчення діяльності педагогів, накопичення інформації про роботу на основі аналітично обґрунтованих цілей і продуманих програм, реко¬мендацій сучасної педагогіки та науки управління.
2. Підпорядкування контролю необхідності надання вчителеві своєчас¬ної і конкретної методичної допомоги, сприяння його професійному зростанню.
3. Встановлення стосунків співробітництва між керівником та педагога¬ми на підставі глибокої зацікавленості у розвитку потенційних можливостей вчителя.
4. Планування об'єктів, цілей та задач контролю з урахуванням думок педагогічного колективу, виконавців, методичних об'єднань, атестаційних комісій.
5. Превентивне узгодження змісту та форм контролю з учителем з урахуванням його труднощів, що виникають у роботі, та невирішених проблем.
6. Розвиток відкритості, гласності контролю через систему оперативного інформування та створення доступу до матеріалів, які відображають результати, стан справ у закладі освіти.
7. Визнання за вчителем права на власну думку, на обґрунтування своїх педагогічних позицій, поглядів, причин успіхів та невдач.

Умови ефективного контролю

• Чітка постановка цілей, завдань та вибір об'єктів контролю;
• компетентність перевіряючого, високий рівень професіоналізму;
• методична, виховна, діагностична спрямованість контролю;
• встановлення двостороннього обговорення, позитивного спілкування;
• інформаційне взаємозбагачення керівника і педагогів;
• реальність стандартів та критеріїв оцінки діяльності;
• демократичне спрямування контролю, тактовність та етичність пове¬дінки перевіряючого;
• персонологічність у роботі з кадрами, мотиваційно-стимулююча осно¬ва контролю;
• неформальний підхід до контролю, високий ступінь зацікавленості керівника в його результатах;
• економічність та раціональність;
• системність, технологічність контролю;
• прогностичність, стратегічна спрямованість контролю;
• поєднання контролю із самоконтролем;
• гнучкість процедури, форм, методів контролю;
• глибоке аналітичне підґрунтя контролю;
• змістовність рекомендацій за наслідками контролю.

Табу для керівника підчас контролюючої діяльності

1. Не можна «тиснути» на співробітника принизливою критикою його
особистості.
2. Краще оцінювати обставини, а не людей.
3. Не треба шукати винних, краще шукати причини та шляхи усунення проблеми.
4. Не зачіпати особистість працівника, краще аналізувати його дії та операції.
5. Не використовувати метод управління за негативними відхиленнями, краще — метод позитивних зрушень.
6. Не накопичувати претензії для «публічного розносу», краще викласти їх наодинці з працівником, в невеликих дозах.
7. Перш, ніж звинувачувати співробітника, проаналізувати свою вину.
8. Не применшувати значущість внеску працівника. Не боятися перехвалити працівника (успіх частіше окрилює, ніж розслаблює).
9. Якщо співробітник називає причини зриву завдання, не відмахуватися від них (він дійсно краще бачить причини зриву, ніж будь-хто інший).
10. Виключити суб'єктивізм в оцінці підлеглих.
11. Не прагнути карати працівників за будь-які помилки (страх перед покаранням зробить працівників обережнішими, стараннішими, але знизить ініціативу.)
12. Якщо необхідно висловити негативну оцінку, то:
• говорити твердим, впевненим голосом, без роздратування;
• зачіпати тільки діяльність, а не особистість;
• розрізняти своє ставлення до підлеглого як до працівника і як до людини; не намагатися переконати підлеглого, що він безнадійний, а, навпаки, вселяти в нього віру, що він може виправитися;
• після негативної оцінки, треба перейти на нейтральне, обговорити більш приємні речі.
Огляд науково-методичної літератури з питань організації контро¬люючої діяльності та власна апробація дозволили виокремити суттєві правила ефективного контролю, яких чітко дотримується адміністрація школи:
1. Контроль не повинен обмежуватись інцидентом, приурочуватись до якихось особливих випадків.
2. Тотальний контроль породжує недбалість, знижує ініціативу виконавців.
3. Прихований контроль викликає в колективі лише роздратування, підозріливість, чутки, доноси.
4. Слід контролювати не лише окрему (улюблену) ділянку роботи. Не¬безпека полягає в тому, що люди швидко з'ясовують, що перевіряється в школі, а що — ні.
5. Формальне здійснення контролю свідчить про поверховість у роботі керівника, нерозуміння ним завдань управління та ступеня своєї відповідальності за те, що відбувається в школі.
6. Не можна контролювати, спираючись на недовіру. Такий підхід зумовлює негативне ставлення до підлеглого, пошук не результату, а помилки.
7. Не слід тримати своїх висновків при собі. Вони втрачають цінність і для керівника, і для вчителя, контроль перетворюється на формальну процедуру. Необхідно встановити двостороннє обговорення.
8. Стандарти (норми, критерії, програми, правила) контролю слід обговорювати в колективі. Вони повинні бути сприйняті та усвідомлені.
9. Необхідно ширше використовувати методи морального і матеріального стимулювання згідно з наслідками контролю за досягнення високих результатів.
10. Повинен спрацьовувати принцип: хвалити — у присутності людей, а критикувати — наодинці. Критика повинна обмежуватись роботою (процесом, методами, результатами), а не зачіпати особистість.
11. Слід усвідомлювати, що компетентність перевіряючого, його науково-методичний рівень — передумова успіху.
12. Контроль повинен бути методично спрямований, передбачати реаль¬ну допомогу під час корекції наслідків.
13. Контроль повинен бути раціональним (раціональність використання часу та ресурсів, кількість контрольних робіт, відвіданих уроків, наказів тощо). Контроль повинен виявляти резерви ефективності (підвищення рівня викладання, виховання і таке інше).
14. Необхідно поєднувати адміністративний контроль із самоконтролем та взаємоконтролем.

[img]
Сторінку згенеровано за 0.734 секунд
Немає наповнення для цього блоку
Немає наповнення для цього блоку